Річний звіт Київського апеляційного адміністративного суду






Якість роботи суду

Якість роботи суду

Результати опитування щодо якості роботи суду 2015 року

Кодекс суддівської етики


Суддя Євген Мєзєнцев: про корупцію, верховенство права та справедливість

- Як ви вважаєте, чому люди втратили довіру до суду, а суддів називають корупціонерами? Як виправити цю ситуацію?

- Люди не зверталися би до суду, якби не довіряли йому. Можливо, у нашій країні не так все добре із судочинством, як хотілося. Щоб досягти довіри народу, суд повинен бути не тільки законним, а й справедливим. Але прийняти рішення, щоб воно було одночасно і справедливим, і законним не так просто. І тому, перш ніж повертати довіру до суду, треба повернути довіру до законів, до органів виконавчої влади, які повинні їх виконувати. Адже закон один для всіх. Також багато залежить і від людей. Є такі громадяни, які намагаються вплинути на рішення судді задля власної вигоди, і вони не розуміють, що таким чином вони самі породжують корупцію та ламають ідею правосуддя. Суддя – це незалежність, і він повинен бути неупередженим. Передусім ламати корупцію треба в самому собі, намагатися досягти своїх прав лише чесним, законним шляхом. Якщо не давати хабарів, їх ніхто не буде брати.

 

 

Готового  рецепту, як підвищити рівень довіри, я не можу надати. Так, звичайно, немає ніяких гарантій, що чесний суддя не стане корупціонером, бо неможливо передбачити, якою людина буде через декілька років. Зараз існують усі передумови для нормального функціонування судової системи, які забезпечує ЗУ «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Якщо людина хоче, щоб закон працював на неї, то й людині треба працювати на закон. Гадаю, що за таких умов довіра до судочинства зростатиме. Завдяки реформі корупційні складові зникають із судової системи. Нині є всі необхідні засоби, щоб суди працювали ефективно і виконували свої функції.

- Чи є Антикорупційний суд позитивним явищем для України? Існують думки, що його створили «на папері» заради того, щоб отримати чергову фінансову допомогу, а не щоб побороти корупцію.

- Звичайно, скептицизм стосовно ідеї, функціонування і ролі Вищого Антикорупційного суду справді існує. І зрозуміло чому. Створення таких установ, як: НАБУ, САП та НАЗК – є актуальними зараз. Усі ці відомчі суперечки, непорозуміння між установами, намагання перетягнути на себе більше повноважень є незрозумілими для звичайного  громадянина. І це, безумовно, викликає сумнів та недовіру. Та не варто передчасно розчаровуватися в Антикорупційному суді. Особисто у мене склалося позитивне враження від того, як він створювався. Я теж взяв участь у процесі розробки законопроекту. І вважаю, що він потрібен. Якщо вже створено спеціалізовані антикорупційні структури, то нам, звичайно, потрібен і спеціалізований  суд.  Він потрібен не заради кредитів, а для того, щоб знищувати корупцію у будь-які владній структурі. Судді повинні бути перевірені з усіх боків та більш захищені. Казати заздалегідь про результат неможливо. Треба спочатку створити суд, а там вже подивимось. Сподіваюся, що наші очікування будуть виправдані.

- Ви б хотіли бути суддею в Антикорупційному суді?

- Ні, не хотів би. По-перше, я не спеціалізуюсь на кримінальному праві. Моя спеціалізація – це господарське та адміністративне право. По-друге, суддям дійсно буде непереливки, адже у нашій країні досі існує культура тиску владних структур на судочинство. Це мають бути мужні люди, які будуть віддавати себе повністю роботі. Боротися з корупцією найвищого щабля – це дуже серйозний тягар. Тут треба бути суддею цілодобово, жертвуючи своїм вільним часом, спілкуванням з рідними чи друзями.

- Що Вам найбільше подобається у судовій системі США та чи хотіли б Ви щось запозичити в українське судочинство?

- Не можу сказати, що у судовій системі США є щось таке особливе, що мене дуже вразило. У нас з Америкою серйозна розбіжність в системі права. Ми керуємося законами, а вони керуються прецедентами, тобто раніше прийнятими судовими рішеннями. Американський суддя – це певною мірою творець, бо він створює рішення для кожної конкретної ситуації, керуючись не тільки законом, а й справедливістю. На жаль, у нас зовсім інша структура.

- Тобто прецедентне право несумісне з нашою системою права?

- Не те, щоб зовсім несумісне. Наприклад, якби я хотів працював суддею у Сполучених Штатах, то мені довелося би практикуватися адвокатом чи прокурором в суді 3-4 роки, щоб потім мати можливість здійснювати правосуддя. Не можу сказати, що наше судочинство чимось гірше. Ми удосконалюємо нашу систему, запозичуючи позитивний досвід США.

- Яка Ваша думка стосовно «адвокатської монополії» в суді? Чи може таке нововведення позбавити населення доступу до суду, адже не кожен громадянин може оплатити послуги адвоката?

- Кожна ситуація має як позитивні, так і негативні аспекти. Якщо у законі є більше позитиву, ніж негативу, то за принципом збалансованості таке рішення має право на життя. Введення обов’язкового інституту представника у судовому засіданні, можливо, когось і обмежує. Але з іншого боку, це дозволяє обмежити кількість необґрунтованих звернень. Представництво через адвоката – це користь для правосуддя. Адвокат здійснює професійну підготовку документів, а це економія часу суддів та розгляду справи. Взагалі у нас існує право відшкодування витрат. Якщо ж дійсно права людини були порушені, і суд ухвалює рішення на її користь, то всі витрати відшкодує інша сторона. Тому плюсів у адвокатського представництва набагато більше.

- Ви з дитинства хотіли бути суддею?

- Змалечку я хотів бути військовим льотчиком. Але, на жаль, бути льотчиком мені не дозволили вади зору. Та варто зазначити, що ніхто не виростає на пустому місці. Ми всі є частиною свого оточення, своєї громади. Тому я брав приклад зі свого дідуся. Його теж звали Євген Мєзєнцев. Він пройшов війну, був військовим льотчиком. Відразу після війни він вступив до Харківської юридичної академії і з 4-ого курсу працював суддею. У нього було 27 років суддівського стажу. Ця людина була не просто  взірцем для мене, я вважаю його своїм вчителем. Тому я маю за честь йти його шляхом.

- Чи плануєте Ви займатися викладацькою діяльністю?

- Я не дуже люблю афішувати це, але я вже викладаю. Крім роботи у «Школі судової журналістики», яку я здійснюю на громадських засадах, я викладаю у Національній школі суддів України. Ця структура займається підготовкою майбутніх суддів, а також підвищенням кваліфікації чинних. Я є одним з розробників курсу «Бути суддею», який зараз викладаю. Цей курс дводенний і створений для того, щоб ввести майбутніх суддів у спеціальність. Ми пояснюємо, як слід розглядати справи, як поводитися під час засідання, як ставитися до оточення, що таке суддівська етика, як спілкуватися зі ЗМІ. А також здійснюємо психологічну підготовку, яка в майбутньому дозволить суддям адекватно реагувати на будь-які обставини, бути готовим до процесуальних диверсій. Отже, мета цього курсу – це зробити людину збалансованою та стійкою. Адже неможливо бути суддею лише під час засідання. Бути суддею треба завжди.

- У Вас були випадки, коли Ви порушували суддівську етику?

- Ні, не було. Мене жодного разу не притягали до дисциплінарної відповідальності. 

- Можливо, були якісь скарги?

- Скарги були. Про доброчесність або недоброчесність судді свідчить не кількість скарг, хоча… кількість, безумовно, може щось означати. Але іноді буває так, що одна зі сторін хоче затягнути судовий процес і робить це за рахунок подання скарги. Або хтось просто хоче помститися. Стосовно мене кримінальних проваджень не відкривали. А скарги, звичайно, були. Але їх розгляд припинявся через відсутність підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Я жодним чином не обмежую права людей у залі судового засідання. Основне моє кредо – це забезпечити максимальний доступ учасників до суду.

- Що Ви можете порадити  студентам, які мріють носити суддівську мантію?

- Передусім людина має бути врівноваженою, відповідати усім моральним принципам. Треба розуміти, що бути суддею – означає добровільно брати на себе зобов’язання стосовно самообмеження. Суддя повинен відповідати уявленням людей про справедливість і честь. Бути  носієм великої ідеї справедливості і закону. Тому майбутні судді повинні це усвідомити і дотримуватися цієї ідеї. Бо це працює на авторитет судової системи. І з психологічного погляду, треба розуміти, що доведеться  зіштовхнутися зі стресом. І цього не уникнути. Треба бути готовим до негативу у свій бік та водночас залишатися впевненим у собі і своїх рішеннях. На мою думку, найскладніший період роботи – це перші півроку, бо спочатку треба звикнути до психологічного навантаження. Адже суддя несе відповідальність за свої рішення. І це психологічно тисне, коли твоє рішення виноситься іменем України, що уособлює в собі державну владу. Тому раджу дуже гарно подумати, чи дійсно ви готові плідно та чесно працювати.

 

Анастасія Тарасенко



© Київський апеляційний адміністративний суд

Карта сайту

Всі права на матеріали, розміщені на сайті www.kaas.gov.ua, охороняються згідно з законодавством України. При
використанні будь-яких матеріалів з сайту посилання (у разі використання в Інтернеті прямий, не закритий від
індексування гіперлінк) на www.kaas.gov.ua є обов’язковим.