(044) 254-21-99, (097) 517-67-65
Україна, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30



Анжела Слюсаренко

Анжела Слюсаренко

Новий погляд на суд



Якість роботи суду

Якість роботи суду

Результати опитування щодо якості роботи суду 2015 року

Кодекс суддівської етики


Наукові та аналітичні статті

Проблемні питання правової природи підготовчого етапу проведення господарських аукціонних торгів

Помічник судді Київського апеляційного адміністративного суду

Молчанова Марина Євгенівна

 

 

Problem issues of legal nature of the preparatory phase
of commercial auction selling

 

Анотація. У статті детерміновані основні складові підготовчого етапу проведення аукціонних торгів. Проаналізовано юридичну природу такої процесуальної дії як розміщення повідомлення про проведення торгів. Досліджено правову сутність оголошення про аукціон. Наведено різновекторні доктринальні концепції з цього питання, які існують в країнах романо-германської та англо-саксонської правових систем.

Ключові слова. Аукціон, торги, аукціонний товарообіг, оголошення про проведення торгів.

Аннотация. В статье детерминированы основные составляющие подготовительного этапа проведения аукционных торгов. Проанализирована юридическая природа такого процессуального действия как размещение объявления о проведении торгов. Исследована правовая сущность объявления об аукционе. Приведены разновекторные доктринальные концепции по данному вопросу, которые существуют в странах романо-германской и англо-саксонской правовых систем.

Ключевые слова. Аукцион, торги, аукционный товарооборот, объявление о проведении торгов.

Summary. The article determines the principle constituents of the preparatory phase of auction selling holding. It analyses the legal nature of such judicial action as announcement of auction distribution. Legal essence of auction announcement was researched. The article describes different doctrine conceptions in this field, which exist in the countries of the Roman-German and Anglo-American systems of law.

Key words. Auction, biddings, auction commodity turnover, announcement of auction.

 

Вступ. Аукціон в умовах сучасної ринкової економіки є розповсюдженим способом купівлі-продажу товарів, який використовується в міжнародній торгівлі та на внутрішніх товарних ринках більшості країн світу, включаючи Україну. Головна перевага зазначеного способу реалізації майна полягає у визначально притаманній змагальності товарів і конкурентоспроможності товаровиробників, що обумовлює встановлення економічно виправданої ціни за співвідношенням з якістю.


При цьому, слід зазначити, що аукціонні торги, будучи ефективним способом реалізації майна суб’єктами господарювання, включають у себе складний механізм дій осіб, які беруть у них участь.


Так, у процесі виконання учасниками аукціону своїх обов’язків між ними виникають, змінюються та припиняються правовідносини, які у своїй сукупності становлять цілісний організаційно-правовий механізм функціонування господарського аукціону, що потребує доктринального дослідження та нормативного врегулювання.


Дослідженням проблематики правового регулювання товарообігу на торгах займалися наступні вітчизняні та зарубіжні науковці: Н.Л. Полішко, М.С. Алябишев, Т.Л. Тодорова, В.С. Груздєв, Є.С. Рязанова, К. Еліот, Ф. Квіна, Б. Волстон-Дунхама та інші.


Виходячи з того, що питання поділу процедури аукціонних торгів на етапи їх проведення у доктрині господарського права є не досліджуваним, вважаємо за доцільне звернутися до цивілістичних наукових вчень.


Відтак, у вказаній галузі права традиційно прийнято виокремлювати наступні етапи проведення аукціону: підготовчий етап, етап ознайомлення з товаром, аукціонний торг та стадію розрахунку за придбані товари. Подеколи останній етап поділяється на дві окремі стадії: оформлення та виконання аукціонної угоди.


Слід зазначити, що наведена концепція є базовою, однак не виключною. Наприклад, якісно новий підхід запропоновано правознавцем В.С. Груздєвим, який поділяє організаційно-правовий механізм аукціонного товарообігу на чотири елементи, а саме: оголошення про проведення торгів, заявка претендентів на участь у торгах, визначення переможця, укладання договору[1, с.26-29].


Науковець Т.Л.Тодорова на прикладі муніципального аукціону пропонує концепцію, відповідно до якої проведення аукціону відбувається у такій послідовності: підготування, узгодження та затвердження замовником технічного завдання, проекту муніципального контракту та документації про аукціон; підготування, публікування та розміщення повідомлення про проведення аукціону; подання заявок на участь в аукціоні, їх реєстрація; розгляд заявок на участь в аукціонних торгах; прийняття рішення про допуск претендентів до участі в аукціоні; оформлення та розміщення на сайті протоколу розгляду заявок на участь в аукціоні; проведення відкритого аукціону, оформлення та розміщення на сайті протоколу аукціону, направлення переможцю аукціону одного екземпляру проекту контракту;укладання муніципального контракту за результатами аукціонних торгів[2].


Аналіз викладених концепцій дозволяє стверджувати, що в рамках існуючих доктринальних підходів до виокремлення етапів аукціонного механізму поза увагою залишається волевиявлення продавця, що передує укладанню ним угоди з організатором аукціонних торгів, а також можливі дії сторін аукціонного договору купівлі-продажу товару після його підписання.


Водночас, звертаємо увагу на те, що фактично в широкому розумінні аукціон починається не з влаштування умов для його проведення, а з моменту виявлення продавцем ініціативи реалізувати товар шляхом застування такого способу продажу та завершується після повного виконання сторонами своїх обов’язків за аукціонним договором купівлі-продажу товару.


З огляду на це, пропонуємо здійснити синтезування аукціонного механізму шляхом включення до нього чотирьох основних етапів, а саме:
попереднього, підготовчого, проведення торгів та завершального етапу, і факультативної пост аукціонної стадії, яка складається із сукупності юридично значущих дій сторін аукціонного договору купівлі-продажу товару, спрямованих на виконання взаємних обов’язків контрагентів та вирішення спорів у випадку їх виникнення.


Постановка завдання. Метою наукової детермінації, проведеної у межах даної доповіді, є здійснення гносеологічного аналізу підготовчого етапу проведення господарського аукціону із зосередженням уваги на правовій природі такого структурного елементу зазначеного етапу як оголошення про проведення торгів.


Так, підготовчий етап проведення господарського аукціону складається з процесуальних дій організатора аукціонних торгів, які спрямовані на забезпечення належних умов для проведення торгу, а саме: розміщення повідомлення про проведення аукціонних торгів, демонстрація товару, що виставляється на аукціонний продаж, підготування приміщення, обладнання, персоналу та відповідної документації для проведення торгів, виготовлення квитків на участь в аукціоні та прийняття заявок від осіб, які виявили бажання взяти в них участь.


Розміщення повідомлення про проведення торгів в юридичній науці розглядається по-різному. Так, О.С. Іоффе вважає, що вказана дія є одностороннім правочином організатора торгів, яка зумовлює встановлення зобов’язальних правовідносин між особою, що отримала таке повідомлення, та організатором аукціонного продажу[3, с.509]. Російський правознавець В.С. Груздєв з цього приводу вважає, що теоретично вірним та практично виправданим є підхід, запропонований О.С. Іоффе, адже, на його думку, саме односторонній правочин організатора торгів тягне за собою виникнення його зобов’язань щодо проведення торгів до кінця[1, с. 26].


Однак, детермінуючи особливості аукціонного механізму у векторі господарсько-правового регулювання, хочемо зауважити, що Господарський кодекс України взагалі не оперує поняттям «односторонній правочин». При цьому, субсидіарно застосовуючи норми цивільного права, констатуємо, що відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), одностороннім правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Разом з тим, у цій же статті ЦК України зазначено, що односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила[4, ст.202].


Враховуючи наведені законодавчі приписи, звертаємо увагу на те, що зобов’язання організатора провести аукціонні торги фактично виникає не з моменту розміщення ним оголошення про їх проведення, а після підписання між ним та продавцем аукціонної угоди. Виходячи з цього, вважаємо, що розміщення повідомлення про проведення торгів є виконанням обов’язку організатора за умовами вказаного договору.


З огляду на викладене, не можемо однозначно погодитися із зазначеною вище доктринальною концепцією щодо визначення правової природи оголошення про проведення торгів як одностороннього правочину. Разом із тим, вважаємо, що підхід, який був запропонований О.С. Іоффе, та його обґрунтування в інтерпретації В.С. Груздєва є доречним у випадках проведення аукціонних торгів без залучення організатора. Наприклад, відповідно до Положення про проведення Національним банком України валютних аукціонів, затвердженому Постановою Правління Національного банку України, рішення про проведення валютного аукціону приймається Національним банком України, який одночасно виступає продавцем іноземної валюти та організатором даного аукціону[5].


Слід зазначити, що в юридичній доктрині наявні й інші підходи до розуміння правової сутності оголошення про проведення торгів. Так, М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський та інші, розглядають повідомлення про проведення торгів як оферту, зазначаючи, що у разі її акцепту адресатом (будь-ким, хто відгукнувся), між ним та організатором укладається договір про проведення торгів[6, c.226-227]. Разом з тим, аналізуючи даний підхід, вважаємо за потрібне звернути увагу на наступне.


У першій редакції статті 690 ЦК України від 29 листопада 2001 року було прямо передбачено, що пропозиція укласти договір (оферта) може бути адресована одній чи декільком конкретним особам. В остаточній редакції ЦК від 16 січня 2003 року зазначену ознаку було виключено. Однак, з частин 1 та 2 статті 641 чинного ЦК України вбачається, що оферта має бути звернена до конкретних осіб (однієї чи кількох), а реклама та інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб – це запрошення робити пропозиції щодо укладення договорів, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях[4, ст.cт.641,690].


Тож, аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавець розмежовує категорії «оферта» і «запрошення робити пропозиції» за ознакою адресата.


С.О. Бородовський з цього приводу зазначає, що запрошенням зробити пропозицію укласти договір є будь-яка пропозиція інформаційного характеру, спрямована на спонукання особи чи групи осіб звернутися до адресата цього запрошення з пропозицією укласти договір (офертою). Запрошення зробити пропозицію укласти договір не містить дійсного бажання сторони бути юридично пов’язаною і не має на меті виникнення зобов’язання та надання сторонам певних прав чи покладення на останніх обов’язків. Пропозиція, спрямована на укладення договору, яка не відповідає вимогам, встановленим законодавством щодо змісту оферти, є запрошенням зробити пропозицію про укладення договору[7, с.10]. 

 

Більш того, відокремлюючи правові ознаки оферти від правової природи запрошення робити пропозиції щодо укладення договору, зазначимо, що окрім вказівки на конкретного адресата, оферта повинна містити вказівку на істотні умови майбутнього договору, тобто ті умови, що визнані такими за законом, необхідні для договорів даного виду, або в погодженні яких зацікавлений оферент[8].


Виходячи з цього, хочемо звернути увагу, що для договору купівлі-продажу товару, який буде укладений за результатами проведення аукціонних торгів, істотною умовою є ціна, однак, враховуючи сутність аукціонної реалізації майна, вона не може бути визначена заздалегідь до проведення торгів у відповідному оголошенні.


Разом з тим, деякі науковці поділяють точку зору, відповідно до якої ціна не є істотною умовою договору, що на їх погляд, надає підстави для визнання оголошення про проведення торгів публічною офертою. Так, наприклад, Н.П. Асланян зазначає, що у випадках, коли в оплатному договорі ціна не передбачена та не може бути визначена, виходячи з умов договору, його виконання має бути здійснено за ціною, яка за певних обставин зазвичай стягується за аналогічні товари. Звідси, на думку науковця, слідує висновок, що оголошення про торги відповідає всім ознакам публічної оферти[9, с.204].


Водночас, слід відмітити, що публічну оферту, яка звернена до невизначеного кола осіб у рекламі, розміщеній у каталогах, засобах масової інформації тощо, слід відрізняти від запрошення робити пропозиції до укладення договорів. Як вже було зазначено, такі запрошення зазвичай не містять істотних умов договору взагалі або ж дають неповний їх перелік, а тому їх слід розглядати як запрошення до оферти, яка може надійти від іншої особи і бути прийнята тим, хто розмістив рекламу. Якщо ж така пропозиція звернена до невизначеного кола осіб, але містить усі істотні умови договору, вона визнається публічною офертою.


І.Б.Новицький, порівнюючи два можливих варіанти вирішення питання щодо природи оголошення про публічні торги, приходить до висновку, що організація публічних торгів є не пропозицією укласти договір, а лише запрошенням робити пропозиції: особа, яка організовує аукціон, може або прийняти найкращу пропозицію, або припинити торги, не прийнявши жодної пропозиції, якщо ні одна з них не досягає певного ліміту. Проте на думку М.І. Брагінського, такий висновок потребує деякого уточнення. Зокрема, запрошення брати участь у торгах дійсно офертою не є, однак воно не може зводитися до простого запрошення укласти договір. Пропозиція укласти договір, по своїй суті є «нічим», а запрошення брати участь у торгах є «дещо»[10, с.27].


Л. Долгополова, говорячи, що опублікування інформації (повідомлення) про торги слід розглядати як запрошення робити оферти у встановленому законом порядку, зазначає, що опублікування повідомлення про проведення торгів є односторонньою дією організатора торгів, у силу якого виникають передбачені законом наслідки. На відміну від договору, зазначена дія породжує наслідки, зумовлені не волею особи, яка вчинила дію, а безпосередньо законом[11, с. 251].


Таким чином, в умовах розвитку юридичної доктрини постулати щодо визначення правової природи оголошення про проведення торгів, започатковані О.С. Іоффе, були неодноразово інтерпретовані в еволюційному напрямку розвитку галузі правових вчень.


Разом з тим, наведені доктринальні підходи до визначення юридичної природи оголошення про проведення торгів вироблені вітчизняними науковцями та правознавцями країн СНГ з огляду на особливості романо-германської правової системи. А тому, для проведення комплексного та ґрунтовного дослідження пропонуємо розглянути аспекти англо-американського погляду на проблематику правової природи оголошення про проведення торгів.


Так, за загальним правилом оголошення про проведення торгів у межах англо-американської правової системи розглядається як запрошення робити пропозиції, яке відмежовується від правової концепції оферти. Наприклад, Кетрін Еліот та Френціс Квінн зазначають, що оголошення про проведення аукціону у чітко визначений час є запрошенням робити пропозиції ціни, а не офертою. При цьому, статтею 57(2) Закону про продаж товарів від 1979 року регламентовано, що оголошення про аукціон є запрошенням укласти договір, а кожна ставка на торгах – офертою, яка акцептується аукціоністом[12, с.36-37].


Водночас, у судовій практиці країн англо-американської правової системи наявний й інший підхід визначення юридичної природи оголошення про проведення торгів. Так, у справі Варлоу проти Харрісона суд зазначив, що оголошення про торги є публічною офертою, яка здійснюється аукціоністом[12, с.37]. Однак така концепція не є загальновизнаною та на теперішній час вживається лише на доктринальному рівні. Більшість судових органів дотримуються підходу щодо визнання оголошення про проведення аукціону запрошенням робити оферти. Наприклад, у справі Пейна проти Кейва суд постановив, що запрошення до участі в аукціоні не є офертою, а уявляє собою запрошення робити оферти та розтлумачив, що кожний бід являється офертою, яка може бути відкликана біддером до моменту її прийняття акцептантом-аукціоністом.


Крім того, у вказаному рішенні судом було започатковано практику застосування «резерву» ціни продажу. Так, у цій справі виставлений на аукціонний продаж лот мав ринкову вартість двадцять сім з половиною тисяч фунтів стерлінгів, а максимальна пропозиція складала лише двісті фунтів. Власник намагався зняти лот з аукціону, однак суд зобов’язав його укласти з переможцем торгів контракт на тій підставі, що аукціон проводився без заздалегідь установленого резерву.


Даний судовий прецедент став приводом для наступного нормативного закріплення «правила резерву» в Єдиному торговому кодексі США та в Законі про продаж товарів, де під «резервом» розуміється мінімальна ціна, нижче за яку товар не може бути проданий, а також був покладений в основу доктринальної концепції розподілу ролей оферента і аукціоніста-акцептанта, зокрема, на аукціонній стадії розміщення оголошення про проведення торгів.


Одним з представників вказаної концепції є Б. Велстон-Данем, який з цього приводу зазначає, що в розподілі ролей оферента та акцептанта на аукціоні ключовим моментом є поняття резерву. На думку науковця, оголошення про проведення торгів фактично містить у собі всі основні властивості оферти, адже в ньому є об’єкт, що може бути оглянутий та оцінений, і конкретні строки (період, протягом якого він виставляється на аукціон). Єдиною підставою для визначення, яка зі сторін робить оферту, є наявність або відсутність «резерву» при здійсненні продажу. Якщо при проведенні аукціону «резерв» установлений, в аукціоніста з’являється можливість не приймати «бід» (заявку) на покупку предмета навіть до закінчення строку його виставлення на аукціон. У такому випадку аукціоніст виконує функцію акцептанта, наділеного правом не приймати оферту. При проведенні аукціону, на якому «резерв» не встановлено, аукціоніст є оферентом[ 13, с.340].


У справі Беррі проти Девіса, Варлоу проти Харрісона було встановлено, що якщо в оголошення про проведення торгів прямо передбачено проведення аукціону без резерву, то аукціоніст зобов’язується продати товар біддеру, який запропонував bonafide (сумлінно) найбільшу ціну, та не може відкликати товар з аукціону на тій підставі, що максимальна запропонована ціна занадто низька[9, c. 206].


Водночас, така судова практика, не зважаючи на її нормативно-правове підґрунтя, не є сталою та не виключає появи і утвердження в прецедентному праві країн англо-американської правової системи інших точок зору, однією з яких є твердження, що визнання торгів офертою або запрошенням робити пропозиції ціни залежить від його формулювання. Так, у справі Міддлтон проти Бартона суд зазначив, що в кожній подібній справі питання про те, було оголошення про торги простою декларацією умов чи являлося реальною пропозицією контракту, повинно вирішуватися правильним читанням формулювання оголошення про торги та з урахуванням конкретних фактичних обставин[9, c. 206].


Таким чином, аналіз різновекторних підходів до визначення правової природи оголошення про проведення торгів, які викладені у прецедентних судових рішеннях та в доктринальних концепціях у державах англо-американської правової системи, а також дослідження нормативно-правової бази цих країн, надає підстави зробити висновок, що законодавчі акти не встановлюють жорстких обмежень щодо тлумачення правової природи оголошення про проведення торгів, а тому дана категорія є оціночним поняттям, визначення якого залишається на розсуд суду.


Висновки. Підводячи підсумки, зазначимо, що викладена гносеологія правової природи оголошення про проведення торгів як в межах національної правової системи, так і в країнах англо-саксонського права тяжіє до цивілістики. Однак, розглянуті доктринальні концепції, на наш погляд, є аксіологічними й для науки господарського права. Відтак, на наш погляд, при визначенні правової природи оголошення про проведення торгів необхідно враховувати сутність аукціонного механізму купівлі-продажу товарів, яка виключає можливість зазначення у вказаному оголошенні такої істотної умови майбутнього договору купівлі-продажу (поставки) товару (лоту) як ціна. Виходячи з цього та приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, якими регламентований правовий режим оферти, приходимо до висновку про те, що юридично коректним і теоретично правильним видається підхід до визначення оголошення про проведення торгів як запрошення робити пропозиції.

 

Література

1. Груздев В. Торги: понятие, правовая природа, признание недействительными [Текст]/ В. Груздев// Хозяйство и право. - 2004. – 7, с.24-36.
2. Тодорова Т.Л. Особенности использования аукциона при государственных закупках [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://cmo.khabkrai.ru/tema-15-poryadok-provedeniya-aukciona/
3. Иоффе О.С. Обязательственное право. –М., - 1975. – 779 с.
4. Цивільний кодекс України [Текст]: за станом на 01 січня 2012 року// Відом. Верхов. Ради України. – 2003. - №№ 40-44. – 356.
5. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про проведення Національним банком України валютних аукціонів» від 29 грудня 2008 року за № 469: Остання редакція: 21.12.2009 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0086-09
6. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право, Кн.1, 2-е изд., - М.:Статут, - 1999. – 848c.
7. Бородовський С.О. Укладання, зміна та розірвання договору у цивільному праві / автореф. дис. к.ю.н. НУ Внутрішніх справ, - Х. – 2005. – 20с.
8. Науково-практичний коментар [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://bublik-library.net.ua/nauchno-prakticheskie-kommentarii/naukovo-praktychnyj-komentar-cyvilnogo-kodeksu-ukrainy-t2-dzera-kuznjecova-luc/102/
9. Рязанова Е.С. Правовая природа сделок, заключаемых на торгах, в законодательстве и практике современных государств / Е.С. Рязанова // Казанская наука: сб. научн. статей, Каз.: Казанский издательский дом, - № 3, – 2010. – с. 204-207.
10. Полішко Н.Л. Особливості укладання договорів на торгах, аукціонах, конкурсах // Юридична наука, - № 4-5, - 2011. – с. 24-30.
11. Долгополова Л. Вади договорів, укладених на торгах // Вісник Академії правових наук України, – 2012, - № 1(68). – с.250-257.
12. Elliott C., Quinn F. ContractLaw, 7th ed., Eng., 2009. – 434 p.
13. Walston-Dunham B. Introductiontolaw, 4th ed., 2003. – 744 р.

 

 



© Київський апеляційний адміністративний суд

Карта сайту

Всі права на матеріали, розміщені на сайті www.kaas.gov.ua, охороняються згідно з законодавством України. При
використанні будь-яких матеріалів з сайту посилання (у разі використання в Інтернеті прямий, не закритий від
індексування гіперлінк) на www.kaas.gov.ua є обов’язковим.