(044) 254-21-99, (097) 517-67-65
Україна, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30



Анжела Слюсаренко

Анжела Слюсаренко

Новий погляд на суд



Якість роботи суду

Якість роботи суду

Результати опитування щодо якості роботи суду 2015 року

Кодекс суддівської етики


Наукові та аналітичні статті

Історичний розвиток законодавства України у галузі аукціонного обігу товарів

Помічник судді Київського апеляційного адміністративного суду

Молчанова Марина Євгенівна

 

Аукціон в умовах сучасної ринкової економіки є розповсюдженим способом купівлі-продажу товарів, що використовується у більшості країн світу, включаючи Україну. Саме тому доречним вважаємо зробити невеликий екскурс в історію з метою простеження історичного розвитку інституту аукціонних торгів від часів Давніх цивілізацій до сьогодення та дослідження особливостей появи аукціону на теренах нашої держави з юридичної точки зору.


Аукціонна форма купівлі-продажу товарів відома ще з часів античності. Дослідження історичних джерел дає підстави вважати, що перший аукціон було проведено приблизно у V ст. до н.е. у Вавилоні, де в якості лотів на продаж виставлялися жінки, які досягли шлюбного віку[1, с.26]. Термін «аукціон» виник у Давньому Римі, де позначався латинським словом «auctus», що перекладається як зростання або збільшення. Закони Римської імперії визначали аукціон як спосіб укладання договорів та у деяких випадках передбачали необхідність його проведення для суб’єктів господарювання. Наприклад, аукціон обов’язково мав бути проведений при передачі в оренду міських земель[2, с.78] або продажу судової застави[3, с.92]. Слід зазначити, що в умовах розвитку Стародавніх цивілізацій аукціонні торги досить часто застосовувалися для виставлення на продаж рабів, правовий статус яких дорівнювався до статусу речей[1, с.28].


Історія виникнення аукціону на теренах України безпосередньо пов’язана з Російською імперією, до складу якої у XVII столітті входила частина українських земель. Саме тоді царським урядом було видано перші акти зі згадкою про заходи, схожі на публічні торги, які на той час фактично ототожнювалися з аукціоном. Так, 7 липня 1654 року був оголошений Указ про підрядну ціну на доставку до Смоленська муки і сухарів, згідно з яким підрядник на певних умовах повинен був відвезти хліб до Смоленська, одержуючи при цьому звільнення від мита. Тобто конкурсу як такого ще не було, але вже закладалися його основні підвалини – публічне замовлення, пошук виконавців, наперед задані умови. Більш удосконалений механізм аукціонних торгів закріплювався у Зібранні законів цивільних Російської імперії, де чітко встановлювалося, що переможцем визнається той, хто пропонує «найвигіднішу ціну». У 1722 році в Російській імперії було прийнято перший спеціалізований закон, що регламентував торги для державних потреб[3, с.92-93].


Таким чином в Україні процедура аукціонної купівлі-продажу товарів до ХХ століття розвивалася на основі тогочасного законодавства Російської імперій і стосувалася переважно державного сектора економіки, який сьогодні регулюється за допомогою господарського права.


Зі встановленням радянського режиму на українських землях публічні торги практично зникли з господарського життя країни, оскільки основна частина підприємств була націоналізована, а правова конструкція подібного способу купівлі-продажу товарів прямо суперечила плановій економіці[3, с. 95].


Цивільний кодекс 1963 року не містив норм, присвячених інституту торгів та, зокрема, аукціонній купівлі-продажу товарів. Господарський кодекс взагалі ще не було прийнято. Перша регламентація торгів як особливого способу укладання договорів була пов’язана з початком переходу до ринкової економіки, а саме – із проведенням приватизації державної власності. Так, наприклад, у 1994 році Указом Президента України від 26.11.1994 р. № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», Наказом Фонду державного майна України від 05.04.1996 р. № 395 «Про затвердження Порядку проведення спеціалізованих сертифікатних аукціонів за компенсаційні сертифікати» було врегульовано організацію і проведення сертифікаційних аукціонів. Після цього було прийнято ще кілька підзаконних нормативно-правових актів стосовно порядку проведення аукціонів у галузі приватизації майна та Закон України від 18.05.2000 р. № 1723-111 «Про Державну програму приватизації», згідно до якого органам приватизації вперше надавалося право проводити аукціони за методом зниження ціни лота.


01 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, у якому лише згадується про можливість укладення договорів на публічних торгах, але немає чіткої регламентації процедури проведення аукціону[4; ст. 185]. Так само й у Цивільному кодексі України, прийнятому у 2003 році, з’явилася норма частково присвячена торгам без їхньої деталізації[5]. У 2010 році Верховною Радою України було розроблено Проект Закону України «Про аукціони», який у 2011 році було знято з розгляду.


Таким чином, мусимо визнати, що на сьогодні в Україні відсутній комплексний нормативно-правовий акт, який би містив загальні положення, присвячені врегулюванню процедури аукціонної купівлі-продажу товарів. Замість цього можемо констатувати наявність розпорошених правових актів, які містять різні організаційні механізми функціонування аукціонів та різний понятійний апарат. Так, наприклад, Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 №1448, у п.11 закріплює, що «кожна наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 відсотків» [6, п.11]. Тобто крок аукціону повинен бути більшим за попередню ціну хоча б на 10 відсотків. У той же час Порядок проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 08.11.2012 року №1450, передбачає, що крок аукціону не може перевищувати 10 відсотків від початкової ціни лота[7, п.1.2]. Окрім того, обидва нормативно-правові акти встановлюють різні гарантійні внески учасників та взагалі різні процедури підготовки аукціону.


Законодавчою новелою також стало запровадження в Україні електронного реверсивного аукціону шляхом внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» у липні 2012 року. Відповідно до ст. 39-1 даного Закону процедура електронного реверсивного аукціону - процедура закупівлі у електронній формі, яка передбачає проведення відкритих торгів у формі аукціону за методом зниження ціни договору (лота), проведення якої забезпечується оператором електронного майданчика на сайті в мережі Інтернет у режимі "он-лайн", з використанням електронного цифрового підпису[8, ст. 39-1]. Слід зазначити, що реверсивний аукціон є новою технологією у сфері здійснення державних закупівель не лише для України, а й для більшості країн світу. Скоріше за все саме цим фактором обумовлюються такі його недоліки, як наприклад, відсутність вичерпного переліку товарів та послуг, які можуть виставлятися на реверсивні торги. У ч.3 ст. 39-1 вказано, що «Процедура електронного реверсивного аукціону підлягає обов'язковому застосуванню замовником, що здійснює закупівлі за державні кошти, щодо товарів, робіт та послуг, включених до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України за поданням Уповноваженого органу, якщо очікувана вартість предмета закупівлі такого товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень».

Але Переліку, про який йдеться у статті, досі не розроблено, що викликає запитання, чи можуть бути предметом електронного реверсивного аукціону товари, рівень якості яких неможливо чітко та однозначно визначити. Напевно, такий перелік товарів буде розроблятися на основі власного досвіду проведення даного виду аукціонних торгів.


Поява аукціонної купівлі-продажу товарів у сфері господарювання є важливою складовою для розвитку ринкової економіки, адже аукціонний товарообіг допомагає убезпечити ринок від зростання рівня тіньової економіки, шляхом утворення конкурентного середовища при проведенні торгів, а також зменшити ризик змови у галузі державних закупівель. Під змовою у такому разі слід розуміти попередню домовленість про спільні дії між самими претендентами або між одним із них та замовником. Попередження такої «змови» можливо завдяки положенням Закону України «Про здійснення державних закупівель», присвячених електронному реверсивному аукціону, відповідно до яких практично кожний бажаючий суб’єкт господарювання може бути зареєстрований у якості учасника даного аукціону, що зумовлює відсторонення чиновників від процесу відбору претендентів та скорочує можливість змови замовника з конкретним постачальником.


З огляду на викладене можна стверджувати, що аукціонний товарообіг має довготривалу історію розвитку та останнім часом набуває все більшої популярності в Україні, а тому потребує ретельного дослідження та належного законодавчого врегулювання, що, перш за все, передбачає необхідність створення єдиного нормативно-правового акту, яким буде визначено загальні правила та порядок проведення даного способу купівлі-продажу товарів.


Література
1. Ralph Cassady, Jr. Auctions and Auctioneering
2. Барнева Э.В. Некоторые особенности происхождения и развития аукционов и ярмарок в России // Российская цивилизация: полит.-правовые и социально-экономические особенности: материалы Международной научн.-практ. конф. студентов и аспирантов, 17 мая 2012 г. в 2 т. Т.П. – Казань: Изд-во «Познание» Института экономики, управления и права, 2012, с.78-79.
3. Шерстобітов О.В. Історія розвитку інституту торгів // Актуальні проблеми держави і права; Зб. наук. праць, Вип. 38, Одеса, «Юр. Літ-ра», 2008, с.92-96.
4. Господарський Кодекс України [Текст]: за станом на 01 січня 2012 року // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. - №№ 18-20. – Ст. 144.
5. Цивільний кодекс України [Текст]: за станом на 01 січня 2012 року// Відом. Верхов. Ради України. – 2003. - №№ 40-44. – 356.
6. Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 №1448;
7. Порядок проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 08.11.2012 року №1450
8. Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289-VI



© Київський апеляційний адміністративний суд

Карта сайту

Всі права на матеріали, розміщені на сайті www.kaas.gov.ua, охороняються згідно з законодавством України. При
використанні будь-яких матеріалів з сайту посилання (у разі використання в Інтернеті прямий, не закритий від
індексування гіперлінк) на www.kaas.gov.ua є обов’язковим.