Якість роботи суду

Якість роботи суду

Результати опитування щодо якості роботи суду 2015 року

Кодекс суддівської етики


Суддя-речник, член Ради суддів України Євген Мєзєнцев про реформу в судовій гілці влади та її можливі наслідки

Реформування судової системи в Україні має досить довгу та цікаву історію. Більшість експертів наголошують, що цей процес безкінечний. А все тому, що щоразу, коли змінюється влада в країні, політики хочу зробити цю гілку влади "зручною" для себе і заявляють про її реформування. З 30 вересня 2016 року на судову систему України чекають чергові суттєві зміни.

Детальніше про те, які зміни очікують на адміністративні суди із набранням чинності нового Закону "Про судоустрій і статус суддів", про зміни в процесуальному законодавстві і про те, яка ситуація склалася із суддями КААС у процесі судової реформи, розповів суддя-спікер, член Ради суддів України Євген Мєзєнцев. 

 

Джерело фото – Судебно-юридическая газета

Убачаються певні прогалини в правовому регулюванні нового Закону «Про судоустрій і статус суддів»?

– З 30 вересня 2016 року на адміністративні суди, як власне і на всю судову систему України, очікують суттєві зміни, адже за досить короткий проміжок часу має бути реформована сама організаційна система таких судів. Зокрема, має бути утворена нова вища касаційна інстанція – Верховний Суд, а також припинена діяльність Вищого адміністративного суду України і решти вищих спеціалізованих судів. За теперішніх часів уже лунають небезпідставні побоювання стосовно того, що тривале реформування касаційної ланки судової системи України може призвести до порушення прав громадян у доступі до правосуддя.

Що стосується подальшої долі та функціонування нині чинних апеляційних судів, то, на жаль, нова редакція Закону однозначної відповіді на це питання не дає. Зокрема, згідно зі статтею 26 нового Закону № 1402 апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах. Як бачимо, зміст цієї норми майже повністю відповідає змісту норми статті 26 нині чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються відповідно до указу Президента України в апеляційних округах». Змінюється лише порядок утворення судів (він передбачений статтею 19 нового Закону № 1402), а саме: віднині суди утворюватимуться і ліквідовуватимуться виключно згідно із Законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Разом з тим пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень до Закону № 1402 зазначає, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

З одного боку, нині чинні апеляційні адміністративні та господарські суди де-факто вже відповідають окружній системі формування судів, оскільки вони створені у відповідних апеляційних округах (як того і вимагає новий Закон № 1402), наприклад, до Київського апеляційного адміністративного округу входять Чернігівська, Черкаська, Київська області та місто Київ, а тому реформа мала б стосуватися лише тих апеляційних судів, які ще не працюють за окружною системою (маємо на увазі апеляційні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення). До речі, їх реформування за окружною системою передбачалося і попередньою редакцією закону про судоустрій.

З іншого боку, Прикінцеві та перехідні положення до нового Закону № 1402 не містять винятків, а вказують на поступове припинення діяльності всіх апеляційних судів, утворених до набрання чинності цим Законом. На користь такої думки свідчить і те, що підставою для утворення чи ліквідації суду за новим законом є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою (яка, власне, і матиме місце після набрання чинності Законом № 1402).

Таким чином законодавці-реформатори не дали прямої відповіді на те, чи будуть реорганізовані нинішні спеціалізовані суди апеляційної інстанції. Очевидно, що така невизначеність має бути якнайшвидше усунутою законодавцем.

– У які строки, на Вашу думку, може бути створеною нова структура судів?

– Передусім ключові строки реформування судової системи зазначені у самому Законі № 1402. Наприклад, строк утворення Верховного Суду та призначення його суддів за результатами конкурсу – протягом шести місяців від для набрання чинності цим Законом. Визначені законом і строки утворення Вищого суду з питань інтелектуальної власності та Вищого антикорупційного суду, а також процедури проведення конкурсів на заміщення посад суддів у цих судах. Однак якщо у першому випадку такий строк становитиме 12 місяців від дня набрання чинності Законом № 1402, то у другому – від дня набрання чинності законом, який визначає спеціальні вимоги до суддів цього суду, а такий закон на цей час не ухвалений, тим більше, суддівська спільнота поки не мала можливості навіть обговорити проект цього закону та висловити свої рекомендації.

Що ж стосується процедури утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах, законодавець окреслив для цього ще більші строки — протягом трьох років з дня набрання чинності Законом № 1402.

Вважаю, що утворення нової організаційної структури судів залежатиме здебільшого від двох принципових факторів – від політичної волі самих реформаторів та від забезпечення належного фінансування. За їх відсутності будь-яка реформа залишатиметься реалізованою лише на папері.

– Які рекомендації судової гілки влади не враховано в новому законі? Чи можливо врахувати їх на етапі прийняття змін до процесуальних кодексів?

– На превеликий жаль, не врахована переважна більшість таких рекомендацій. Головою Ради суддів України Валентиною Симоненко безпосередньо перед голосуванням у сесійній залі Парламенту висувалася рекомендація не приймати законопроект № 1402 в цілому (лише за основу) для належного дотримання регламенту та для надання можливості Раді суддів України опрацювати пропозиції суддівської спільноти до цього, вкрай важливого, для країни нормативного документу. На жаль, Верховна Рада України одночасно проголосувала цей законопроект за основу і в цілому, внаслідок чого судді фактично були позбавлені можливості висловитися щодо власного бачення суддівської реформи.

Звичайно, частково суддівські пропозиції можна врахувати як на етапі прийняття змін до процесуальних кодексів, так і при внесенні змін до нового Закону. Втім, як свідчить практика останніх років (за цей час було прийнято декілька законодавчих актів, спрямованих на реформування судової системи), рекомендації представників самої суддівської спільноти при запровадженні реформ судової системи враховуються вкрай неохоче.

Непокоїть також той факт, що нова редакція Закону № 1402 позбавляє Раду суддів України значної кількості чинних повноважень, обмежуючи роль суддівського самоврядування при вирішенні питань функціонування суддівської системи України.

– Які зміни до процесуальних кодексів є принциповими?

– Спершу найнагальнішим питанням є прийняття процесуальних кодексів, які мають регулювати процедури розгляду спорів новоствореними судами – Вищим судом з питань інтелектуальної власності та Вищим антикорупційним судом, адже наразі таких кодексів не існує в принципі.

За великим рахунком усі чинні процесуальні кодекси потребують змін щодо процедури касаційного провадження, яка перезавантажується в процесі утворення нового Верховного Суду та припинення діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України.

– Які зміни до КАСУ, на Вашу думку, можуть полегшити доступ до правосуддя, а які навпаки?

– Колективом Київського апеляційного адміністративного суду уже тривалий час як напрацьовано змістовний пакет змін до Кодексу адміністративного судочинства України, спрямованих як на полегшення доступу до правосуддя, так і на врегулювання цілої низки проблемних питань, які виникають у практиці застосування кодексу. На жаль, не можу сказати, що цим пакетом, попри всю його актуальність, цікавляться органи, наділені правом законодавчої ініціативи. Припускаю можливість, що ці пропозиції будуть розглянуті саме під час прийняття змін до процесуальних кодексів.

Окрім того, з моменту набрання законної сили Законом України «Про судовий збір» у вересні 2015 року спостерігається не тільки позитивна тенденція у вигляді підвищеного наповнення бюджетів від отримання судового збору, але й прихований негативний наслідок, викликаний недостатнім фінансуванням суб’єктів владних повноважень, зокрема податкових органів, на витрати щодо судового збору. Нагадаю, що з вересня 2015 року ці органи втратили пільги щодо оплати судових витрат. Це створює ситуацію, коли податковий орган, який виступає відповідачем у адміністративній справі, фактично позбавлений можливості апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративних судів, оскільки не повною мірою фінансується державою на здійснення витрат на судовий збір, через що такі органи (з вини самої держави) потрапляють у нерівне процесуальне становище з іншими учасниками процесу.

– Які справи наразі превалюють на розгляді в КААС та яка практика по ним складається?

На мою думку, у цьому питанні більш доцільно зосередитися не на кількісних показниках, а окреслити ті питання у нинішній практиці, які дійсно є предметом дискусій та породжують суперечливі позиції.

Зокрема, 15 червня 2016 року колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України ухвалила постанову у справі за позовом фізичної особи до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору банківського вкладу та операцій з внесення та перерахування грошових коштів за рахунком нікчемними правочинами; визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача як вкладника до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та інші.

У вказаній справі Верховний Суд України дійшов висновку, що зазначений спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Така позиція вмотивована, зокрема, тим, що, виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону N 4452-VI та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна зробити висновок, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас спори цієї категорії справ розглядаються адміністративними судами далеко не перший рік, а останнім часом, у звʼязку з нестабільною ситуацією в банківській системі та на фінансовому ринку, їхня кількість щодня лише зростає. Постанова Верховного Суду України зачіпає інтереси відразу величезного кола вкладників та безпосередньо впливає на можливість захисту ними своїх прав відповідно до раніше обраного способу судового захисту. Звертаю увагу: способу, обраного громадянами-вкладниками, відповідно до усталеної протягом тривалого часу судової практики.

Більш того, дані Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про те, що, попри вказану постанову, господарські суди практикують відмову у прийнятті позовних заяв зазначеної категорії справ з огляду на те, що вони не підлягають вирішенню у господарських судах України (див. ухвалу господарського суду міста Києва від 04.08.2016 року у справі № 910/14089/16).

Ця суперечливість судової практики матиме негативні наслідки не тільки для сторін судового процесу, які муситимуть знов проходити судові процедури в судах іншої спеціалізації, але й для самих суддів, які раніше ухвалювали такі рішення згідно з усталеною правовою позицією. Відтепер їх рішення зазначеної категорії можуть бути скасовані, провадження у справі буде закритим. Це безпосередньо вплине на якісні показники здійснення судочинства, що є одним із найважливіших показників суддівського досьє, і таке зниження якості судочинства конкретним суддею може бути оцінено негативно у процедурах подальшого кваліфікаційного оцінювання судді.

– Якими зараз є настрої в судовій системі? Чи багато з Ваших колег вирішили полишити посади? Чи може це призвести до кадрового колапсу? І є ті з Ваших колег, хто буде готуватися до конкурсу у Верховний Суд?

– Певна частина суддівського колективу КААС дійсно вирішила скористатися своїм правом та подати заяви про відставку або на звільнення. Однак кількість таких заяв, за наявної тенденції до зменшення навантаження, не призведе до кадрового колапсу та перенавантаження суддів КААС. До того ж, надмірна тривалість процедури звільнення судді не виключає того факту, що будь-який суддя може змінити думку стосовно звільнення та відкликати відповідну заяву. Упевнений, що дехто з моїх колег візьме участь у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, однак конкретно можна буде про це говорити після оголошення конкурсу на посади суддів цього суду.

Хочу зазначити, що кадровий колапс у судовій системі – це не справа майбутнього, а вже сувора реальність. Тривала багаторічна невизначеність Парламенту у питаннях призначення суддів-«пʼятирічок» на посади безстроково вже призвела до того, що, наприклад, в Окружному адміністративному суді міста Києва з наявної за штатним розкладом 51-ої посади суддів фактично мають повноваження лише 16 (!) суддів, на яких покладено нелегкий тягар здійснювати правосуддя у багатомільйонному Києві. Уже тепер ці колеги працюють з навантаженням, яке більш ніж у чотири рази перевищує середній показник адміністративних судів першої інстанції в Україні, а до кінця року суддів з повноваженнями в ОАСмК може залишитися усього 11.

Сподіваюся, що Верховна Рада України найближчим часом вирішиться питання щодо призначення суддів-«пʼятирічок».

Джерело Судебно-юридическая газета

 



© Київський апеляційний адміністративний суд

Карта сайту

Всі права на матеріали, розміщені на сайті www.kaas.gov.ua, охороняються згідно з законодавством України. При
використанні будь-яких матеріалів з сайту посилання (у разі використання в Інтернеті прямий, не закритий від
індексування гіперлінк) на www.kaas.gov.ua є обов’язковим.