(044) 254-21-99, (097) 517-67-65
Україна, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30





Якість роботи суду

Якість роботи суду

Результати опитування щодо якості роботи суду 2015 року

Кодекс суддівської етики


Новий закон про судоустрій і статус суддів – зрада чи перемога? Питання і відповіді

У п’ятницю, 03 червня, суддя-речник Київського апеляційного адміністративного суду, член Ради суддів України Євген Мєзєнцев надав коментар журналістам телеканалу СТБ щодо нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

«Судова реформа триває з часів незалежності. Змінюються обставини, змінюється державний устрій, змінюється ставлення до суддівської системи. І за часів незалежності вона була сформована у досить велику, потужну структуру», – такими словами розпочав свій діалог із журналістами Євген Мєзєнцев.

Реформа за ініціативи Президента України є в цілому і безумовно професійною. Вона відповідає на запит суспільства, є наслідком його вимог після Революції Гідності не тільки до суддів, але й до держслужбовців, які відправляють владні функції в державі і від кого залежить добробут людей. Саме суди мають створити атмосферу, належні умови, щоб права й законні інтереси всіх громадян, сторін судового процесу дотримувалися.

Євген Мєзєнцев, висловлюючи свою позицію як суддя-речник Київського апеляційного адміністративного суду, наголосив, що поруч із великою кількістю прогресивних моментів у новому законі закладено низку спірних питань, щодо яких дійсно важливо було б дійти згоди ще до ухвалення закону.

Суддівська спільнота мала сподівання на те, що зміни до Конституції України, ухвалення законопроекту про судоустрій відбудуться у першому читанні, після чого буде наданий час для доопрацювання та урахування пропозицій, наданих у тому числі професійними суддями. Але факт залишається фактом: законопроект ухвалили в цілому, хоча зараз уже зареєстрований новий проект про його скасування.

Відповідаючи на запитання щодо ефективності нового закону, Євген Мєзєнцев зазначив, що якщо всі учасники процесу імплементації, упровадження цього закону у життя будуть до нього ставитися сумлінно – судді, парламент, органи виконавчої влади, суспільство – не будуть зловживати своїми правами, то дійсно можна сказати, що він досягне своєї високої мети.

Важливо відзначити, що зміни до Конституції, закон про судоустрій і статус суддів – це лише основа, підґрунтя, канва до реформи, але ще не сама реформа. Для повнокровної роботи зазначених законів треба як мінімум внести зміни до процесуальних законів, а також прийняти нові закони, які регулюватимуть діяльність вищих спеціалізованих судів – Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

 

Обговорюваний закон закладає підвалини і певну систему дій, які органи судової, виконавчої влади, парламент мають здійснити для того, щоб отримати кінцевий результат у тій формі, яку передбачає закон. Зважаючи на утворення нових судів, Вищої ради правосуддя, та численні відтермінування, які містяться у законі (60 днів, півроку, три роки з дня набрання чинності), у повному обсязі закон діятиме не раніше 2020 року.

Щодо ліквідації вищих спеціалізованих судів варто розуміти, що їхня матеріальна база буде використовуватися новим Верховним судом, у межах якого створюватимуться спеціалізовані касаційні суди – господарський, адміністративний, кримінальний і цивільний. Також у межах ВСУ буде сформована Велика палата, завданням якої стане формування єдиної судової практики, усунення двозначності у тлумаченні норм процесу або матеріального права для судів нижчої ланки – апеляційних та першої інстанції.
У суспільстві побутує досить цікава думка, що судді, які пропрацювали 10 років і більше, морально не витримають чергових змін у судовій владі і почнуть звільнятися, а на їхні місця найматимуть юристів, які раніше не працювали в судах на посадах суддів. Тут виникає запитання, чи не знизиться рівень якості правосуддя. Але кожен юрист має свою підготовку, професійні навички, тому тільки час зможе дати відповідь на це питання.

Звертаючись до тексту закону, виникає також питання щодо долі апеляційних спеціалізованих судів – адже закон пов’язує їх діяльність із певними округами. Водночас, юрисдикція апеляційних адміністративних судів і нині поширюється на апеляційні округи (декілька областей), тож наразі невідомо, чи потягне за собою судова реформа необхідність їх реорганізації.

Наївно чекати, що прийняття реформи дасть результати вже завтра, що зміниться все й одразу. На це потрібен час. Як і потрібен час на повернення довіри до судової влади, її оновлення. І в першу чергу в цьому зацікавлені самі судді.

Довіра складається не лише з належної поведінки, діяльності, функціонування судів і суддів. До неї зараховують декілька складових, і найперше - якість закону. Він має бути чітким, зрозумілим, прогнозованим, пропорційним (зважений між цілями і негативними наслідками на шляху досягнення поставлених цілей), відповідати правам і основоположним свободам, закладеним у Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Тоді довіра повернеться і до тих, хто ухвалює закон, і до тих, хто його тлумачить і застосовує на практиці.

По-друге, ставлення до рішення суду. Рішення не існує саме по собі, це конкретний результат вирішення якогось спору, що виник на підставі конкретної життєвої проблеми. Якщо рішення суду буде не реалізованим, не виконаним, тоді який сенс у відправленні правосуддя? Тільки за умови забезпечення безумовної реалізації виконання судових рішень може повернутися довіра до судової влади, хоча остання і не причетна до виконання рішень.

ПРЕС-СЛУЖБА Київського ААС



© Київський апеляційний адміністративний суд

Карта сайту

Всі права на матеріали, розміщені на сайті www.kaas.gov.ua, охороняються згідно з законодавством України. При
використанні будь-яких матеріалів з сайту посилання (у разі використання в Інтернеті прямий, не закритий від
індексування гіперлінк) на www.kaas.gov.ua є обов’язковим.